Аналітика

Через тривалу дію воєнного стану та жорсткі валютні обмеження український бізнес масово опинився в ситуації, коли повернути тіло кредиту іноземному інвестору або партнеру фізично неможливо. Проте «заморожування» основного боргу не зупиняє нарахування процентів та, що найважливіше, не звільняє українських позичальників від податкових зобов'язань.

‍

У нещодавній індивідуальній податковій консультації (ІПК) від 09.06.2026 р. № 3290/ІПК/99-00-21-02-02 Державна податкова служба (ДПС) чітко розмежувала: прострочення повернення тіла кредиту нерезиденту само по собі не породжує нового податкового зобов'язання. Однак зобов'язання зі сплати процентів залишаються у повному обсязі, а разом із ними - вимоги щодо утримання податку з доходів нерезидента та застосування податкових різниць.

‍

Кому це потрібно та хто такі «нерезиденти»?

‍

Ця тема є критично важливою для українських юридичних осіб, які залучали іноземний капітал для розвитку бізнесу, купівлі обладнання чи поповнення обігових коштів.

‍

Щоб уникнути плутанини, звернемося до термінології Податкового кодексу України (ПКУ).

‍

Нерезиденти - це іноземні компанії, організації, створені відповідно до законодавства інших держав, їхні зареєстровані представництва в Україні, а також фізичні особи, які не є резидентами України.

‍

У контексті кредитних спорів та фінансового моніторингу найчастіше йдеться про:

• Іноземні материнські компанії (материнські холдинги);

• Міжнародні фінансові установи або приватні іноземні фонди;

• Іноземних бізнес-партнерів, які надали фінансову допомогу на поворотній основі.

‍

Якщо ваша компанія має активний договір позики чи кредиту з будь-яким із цих суб'єктів, роз'яснення ДПС безпосередньо впливає на ваш бухгалтерський та податковий облік.

Валютний тупик: чому тіло кредиту повернути не можна, а проценти - треба?

‍

Неможливість перерахувати основну суму боргу за кордон зумовлена жорсткими обмеженнями Національного банку України. Постанова Правління НБУ № 18 від 24.02.2022 р. «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» накладає фактичне табу на транскордонні перекази для виконання більшості боргових зобов'язань перед іноземцями.

‍

Проте НБУ виводить з-під цієї жорсткої заборони процентні платежі за кредитами нерезидентів (за дотримання визначених регулятором лімітів та умов).

Головний висновок: Проценти платити іноземному кредитору можна й потрібно (регулятор дає «зелене світло»), тоді як повернення тіла кредиту наразі заблоковане об'єктивними форс-мажорними обставинами державного рівня.

Два ключові податкові ризики для українського бізнесу

‍

На практиці позиція ДПС, висловлена в червневій ІПК, підтверджує наявність двох серйозних податкових ризиків, про які менеджмент компаній повинен знати заздалегідь.

Ризик №1: Тонка капіталізація (п. 140.2 ПКУ):

‍

Якщо боргове навантаження українського позичальника перед нерезидентами перевищує його власний капітал більш ніж у 3,5 раза (а для фінансових установ та лізингових компаній — більш ніж у 10 разів), включається правило «тонкої капіталізації».

‍

В такому випадку фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму процентів, нарахованих понад 30% відповідного скоригованого показника (EBITDA за податковими правилами). Оскільки тіло кредиту не виплачується, сума боргу росте (або залишається стабільно високою), що автоматично змушує компанії коригувати свій податок на прибуток у бік збільшення.

Ризик №2: Податок на доходи нерезидента (утримання «у джерела»):

Кожна фактична виплата процентів на користь іноземного кредитора є його доходом із джерелом походження з України. Відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ, український резидент під час виплати зобов'язаний утримати податок за ставкою 15% за рахунок нерезидента.

‍

Як легально зменшити ставку?

‍

Зменшити або повністю обнулити цю ставку можна лише за наявності чинного Міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною резиденції кредитора. Але для цього українська компанія обов'язково повинна мати на руках:

1. Довідку (або її нотаріально завірену копію), яка підтверджує, що нерезидент є дійсним податковим резидентом своєї країни в поточному році.

2. Підтвердження того, що іноземний кредитор є бенефіціарним (фактичним) отримувачем цього доходу, а не просто транзитним посередником.

Контрольовані операції та ТЦУ: коли виникає зона особливої уваги?

‍

Якщо іноземний кредитор є пов'язаною особою з українським позичальником (наприклад, володіє часткою в капіталі), або якщо він зареєстрований у країні, що входить до «офшорних» переліків Кабміну, операції з нарахування процентів можуть визнаватися контрольованими для цілей трансфертного ціноутворення (ТЦУ).

‍

Це відбувається у разі одночасного виконання вартісних критеріїв (ст. 39 ПКУ):

‍

• Річний дохід українського платника податків перевищує 150 млн грн.

• Обсяг операцій (у цьому випадку — сума нарахованих процентів) з одним нерезидентом перевищує 10 млн грн.

‍

У такому разі ставка процентів за кредитом повинна суворо відповідати принципу «витягнутої руки» (ринковим умовам). Якщо відсотки завищені, ДПС змусить провести коригування та доплатити податки.

Позитив від ДПС: Валютний контроль та відсутність пені

‍

Окремо у коментованій ІПК податківці озвучили важливий позитивний маркер для бізнесу: процентні платежі за кредитом є поточними валютними операціями, а не торговельними.

З цього випливає два фундаментальні наслідки:

1. Вони повністю виведені з-під контролю за граничними строками розрахунків (знамениті 180 чи 365 днів, встановлені НБУ для експорту/імпорту товарів).

2. Жодна пеня за порушення цих строків до процентних платежів та простроченого тіла кредиту в даному контексті не застосовується.

Резюме та рекомендації для бізнесу

‍

Свіжа позиція ДПС доводить, що воєнний стан та обмеження НБУ захищають компанію від штрафів за невиплату тіла кредиту, але не є «індульгенцією» від податкових перевірок щодо процентів.

Що ми рекомендуємо зробити фінансовим директорам та юристам уже зараз:

1. Провести аудит кредитних договорів із нерезидентами щодо перевищення ліміту боргу над власним капіталом (тест на тонку капіталізацію).

2. Перевірити наявність актуальних довідок про резидентство іноземних кредиторів для застосування пільгових ставок за міжнародними договорами.

3. Чітко розділяти в обліку нарахування відсотків та неможливість виплати основного боргу через обмеження Постанови НБУ №18.

‍

Якщо у вас виникли сумніви щодо розрахунку податкових різниць або застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, експерти нашої юридичної компанії готові надати індивідуальний супровід та захистити ваш бізнес від донарахувань.

‍